Edukacja marzeń dla Ukrainy [PL/UKR]

INNOCAMP PL jest zaangażowany we wspieranie Ukraińców dotkniętych rosyjską inwazją, zwłaszcza dzieci, które doświadczyły lęków związanych z wojną. Dr Adam Jagiełło-Rusiłowski zainicjował i współorganizował serię szkoleń dla nauczycieli dla wolontariuszy, umożliwiając uchodźcom zdobycie podstawowych umiejętności komunikacyjnych w języku polskim, integracyjne zajęcia edukacyjne oparte na sztuce i współpracę z rodzicami. W ramach programu certyfikacji Changemakers na Uniwersytecie Gdańskim INNOCAMP PL doradzał wydziałowi i stowarzyszeniom studenckim w zakresie organizowania pomocy dla Ukrainy poprzez współprojektowanie wszystkich działań z samymi Ukraińcami, aby mogli oni wnieść swój wkład w najbardziej efektywny i wzmacniający sposób.

Омріяна освіта для України

INNOCAMP PL прагне підтримувати українців, які постраждали від російського вторгнення, особливо дітей, які пережили тривогу, пов’язану з війною. Д-р Адам Яґелло-Русіловський ініціював та виступив співорганізатором серії педагогічних тренінгів для волонтерів, які навчають біженців базовим навичкам спілкування польською мовою, інклюзивним освітнім заходам, заснованим на мистецтві, та співпраці з батьками. В рамках сертифікаційної програми “Змінювачі” в Гданському університеті INNOCAMP PL консультував професорсько-викладацький склад та студентські об’єднання щодо організації допомоги Україні, розробляючи всі заходи спільно з українцями, щоб вони могли зробити свій внесок у найбільш ефективний та дієвий спосіб. На одному із занять українські студенти запропонували імпровізовану вправу, в якій слово за словом складали історію своєю мовою, а польські студенти намагалися перекласти її, імітуючи дію. Якщо щось “губилося в перекладі”, оповідачі адаптували розповідь до фізичної дії, яку виконували їхні польські друзі. Вони продовжували імпровізувати, поки не були здивовані тим, куди історія їх привела. Після роздумів усі вони висловили побажання, щоб майбутнє обох народів розроблялося спільно в такому спільному творчому режимі. Імпровізаційна вправа стала метафорою підходу INNOCAMP PL до (пере)побудови освіти в Україні та Польщі для обох народів.

Д-р Адам Яґелло-Русіловський брав участь у численних дебатах, розробці навчальних програм, політичних документів, рекомендацій та запрошень до участі в проектах, надаючи свій досвід таким організаціям, як Європейський парламент, Польська конференція ректорів, програми ASHOKA, рейтинги Times Higher Education/Impact Rankings, Міністерство внутрішніх справ Фінляндії, міста Гданськ, Турку, Гетеборг і Кальмар, місто Одеса. INNOCAMP PL просуває стратегію побратимства через бджолині вулики – ще одна метафора для збору та спільного проектування передового досвіду для регенеративного навчання на основі мистецтва, в центрі якого – психічне здоров’я молоді.

Звіт проєкту

Мене звати Ольга Блинду, українська студентка педагогічної психології, яка брала участь як стажерка Erasmus Plus у проекті Teachers’ Academies від INNOCAMP PL. Моїм наставником був доктор Адам Ягелло-Русиловський, з яким я познайомилась як з  професором драми в Гданському університеті. Я навчилась сприяти інклюзивному навчанню під час його програми навчання в класі та службі в школі генерала Андерса № 57 у Гданську. Директор Анна Лістевнік показала мені, як можлива інтеграція українських дітей через мистецьку освіту. Я також отримав велику підтримку від Агнешки Саламадри, яка була менеджером проекту ACIIS з інклюзивної освіти, що фінансується Erasmus Plus.

01.08.2023 року проводила семінар «Школа мрій» , на якому ми практикували драму в навчанні, обговорювали питання, яким чином можна покращити систему освіти в Україні та дуже гарно проводили час разом. Мені дуже сподобалось, те що всі думки дітей були почуті, враховувалось абсолютно все. Було також неймовірно приємно, що у нас були гості з Вашингтона, округ Колумбія, які представляли Американський театральний фонд друзів Гданська, і з Гельсінкі, які представляли Marked і Kukunori – організації, що спеціалізуються на психічному здоров’ї та емоційній освіті молоді у Фінляндії.

Я особисто проводила такі ігри як гра-знайомство через потиск руки, гра-вампір, використання звичайних предметів неординарно, створення власної історії по одному слові від людини (спершу в парах а потім всі разом) та гра капцями, які допомогли як дітям так і дорослим почуватися більш вільно, відкрито та налаштуватися для подальшої співпраці. Адже важлива ціль драми побороти невпевненість та розкритись оточуючим нас людей.

Також ми створили власну історію з дітьми, як вони бачать школу майбутнього, тобто зіграли власну драму в навчанні. Під моєю відповідальністю було 6 українських дітей у віці від 11 до 15 років.  Ми обговорили всі побажання. При початку роботи діти захотіли розділитись на 2 групи, молодші створили свою історію напевно за хвилин 5. Пізніше, я також почула пропозиції від старшої групи. Ми вирішили їх скомбінувати, тому що коли ми об’єднали їх , наша драма була неперевершена.  А діти були задоволені ще більше що  у них виходить працювати разом. 

Суть нашої історії полягала в наступному: їхня школа мрій, це та, яка дає можливість подорожувати, порівнювати системи викладання та коштувати кухню різних країн. Ми втілили це в життя, розставили стільці як в літаку, у нас навіть був особистий капітан судна, який дуже старанно виконував свою роботу. Наша зупинка – це Париж. Одні діти грали вчителів, які приймали їх у Франції, а інші-учні. Ми прогулялись до Ейфелевої вежі (доречі вежею у нас слугувала одна дівчинка), провели урок та скоштували французьку їжу. Діти сильно увійшли в роль, розмовляли з акцентом, одягали берети та були неймовірно задоволені. Я також раділа разом з ними, тому що у нас вийшло створити те, що ми задумали.

Батьки дітей теж мали таке завдання. Головна мета  їхньої драми полягав в тому, щоб показати різницю ставлення  вчителя до учнів у Фінляндії та Україні. Першим була Українська історія, де домашнім завданням було створити з паперу 3 квіточки і в учня 2 штучки вийшло дуже гарно але одна трішки інакша. Наш вчитель звернув більше уваги на ту що гірша, показуючи, що ти молодець але міг би допрацювати і цю. Учень був дуже засмучений, не дивлячись на то, що 2 вийшло добре.

У Фінляндії все ж навпаки. Вчитель запитав як дитина себе почуває, що вона відчувала, коли створювала їх і критику висловлювала тільки сама дитина. Тобто фінляндські вчителі звертають свою увагу більше на почуття дітей а ніж на працю. Тому що учень старався, працював і все ж виконав завдання, для того його потрібно підтримати. Проте в Україні вийшло трошки інакше. 

Також батьками була створена ще одна історія-порівняння. Вона проходила наступним чином: урок почався, діти дуже не спокійні після перерви і ще взагалі не налаштовані на урок. Український вчитель запросив їх в клас намагався заспокоїти і навіть спробував підвищити голос, але це не допомогло. А ось фінляндський, коли покликав дітей, то у кожного  запитав як він себе почуває і який має настрій. А коли діти почали шуміти вчитель підійшов і запитав, як він може допомогти їм, щоб вони не заважали проводити урок. В  мініатюрі було дуже гарно показано різницю ставлення цих вчителів. І однозначно кращою була та, яка враховувала почуття дітей, намагалась допомогти відчувати себе добре та вчила відкритості.  Але я впевнена що ми обов’язково доопрацюємо це

Висновок. Провівши цей семінар, я отримала неоціненний досвід праці з дітьми та використання драми, як ідеального інструменту навчання підростаючого покоління і в майбутньому зможу це використовувати в своїй роботі. Дякую INNOCAMP PL та всім представникам за пред’явлену можливість взяти учать і попрацювати разом. Цей проєкт показав мені, яка ще довга дорога чекає Україну і скільки ще потрібно вдосконалювати. Проте я впевнена, що разом ми зможемо створити кращий світ для нашого підростаючого покоління у межах школи і не тільки. Я неймовірно задоволена цим семінаром і кожному хто був на ньому присутний.

Warsztat edukacji inkluzyjnej

Adam Jagiełło-Rusiłowski, Dyrektor Akademicki INNOCAMP PL poprowadził warsztat inkluzji, w którym uczniowie SP57 przybrali role nowoprzybyłych ( ale milczących jak w osoby z mutyzmem) a goście konferencji z Gruzji i Ukrainy grali troskliwych nauczycieli oprowadzających po szkole. Pozostali uczestnicy byli uważnymi obserwatorami. Po kilkunastominutowej podróży dzieci i młodzież stali się ekspertami inkluzji i opowiedzieli o swoich wrażeniach. Z ich perspektywy włączenie było związane z uwagą i troską dorosłych o danie im przestrzeni do okazania odwzajemnionych uczuć a przede wszystkim pokazaniem pasji i mocnych stron. Goście z perspektywy oprowadzających, po tak naprawdę nieznanej im szkole, doświadczyli przyspieszonego procesu budowania zaufania i poznawania nowoprzybyłych od jak najlepszej strony. Obserwujący raportowali odwrócenie hierarchii Maslowa podczas tego ćwiczenia, skupienie się na wyższych potrzebach samorealizacji, później na potrzebie akceptacji i przynależności a na końcu dopiero na potrzebach fizycznych (np. toaleta, stołówka). Dr Adam Jagiełło-Rusiłowski poprowadził żywą dyskusję i zaprezentował fińskie osiągnięcia inkluzji edukacyjnej, w tym zapewnianie uczniom kultury zdrowia psychicznego. Przykładem poznanym dobrze przez SP57 było koło emocji opracowane przez naukowców Uniwersytetu w Helsinkach oraz organizacji partnerskich INNOCAMP PL: Kukunori i Marked, także z Helsinek.

 воркшоп з інклюзії

Адам Ягелло-Русіловський, академічний директор INNOCAMP PL, провів воркшоп з інклюзії, в якому учні SP57 взяли на себе ролі новачків (але мовчазних, як у людей з мутизмом), а гості конференції з Грузії та України грали турботливих вчителів, які показували їм школу. Решта учасників були уважними спостерігачами. Після кількахвилинної подорожі діти та молодь ставали експертами з інклюзії та розповідали про свої враження. З їхньої точки зору, інклюзія – це увага і турбота дорослих про те, щоб дати їм простір для прояву взаємних почуттів і, перш за все, для демонстрації своїх захоплень і сильних сторін. Відвідувачі відчули прискорений процес побудови довіри та знайомства з новачками з найкращого, з точки зору екскурсоводів, боку в школі, з якою вони не були насправді знайомі. Спостерігачі повідомили про інверсію ієрархії Маслоу під час цієї вправи, зосередившись на вищих потребах самоактуалізації, потім на потребі у прийнятті та приналежності і, нарешті, лише на фізичних потребах (наприклад, туалет, їдальня). Д-р Адам Ягелло-Русіловскі очолив жваву дискусію і представив фінські досягнення в галузі освітньої інклюзії, в тому числі забезпечення учнів культурою психічного здоров’я. Прикладом, який добре засвоїли учасники SP57, було колесо емоцій, розроблене дослідниками з Університету Гельсінкі та партнерськими організаціями INNOCAMP PL: Kukunori та Marked, також з Гельсінкі.