Звіт проєкту

Мене звати Ольга Блинду, українська студентка педагогічної психології, яка брала участь як стажерка Erasmus Plus у проекті Teachers’ Academies від INNOCAMP PL. Моїм наставником був доктор Адам Ягелло-Русиловський, з яким я познайомилась як з  професором драми в Гданському університеті. Я навчилась сприяти інклюзивному навчанню під час його програми навчання в класі та службі в школі генерала Андерса № 57 у Гданську. Директор Анна Лістевнік показала мені, як можлива інтеграція українських дітей через мистецьку освіту. Я також отримав велику підтримку від Агнешки Саламадри, яка була менеджером проекту ACIIS з інклюзивної освіти, що фінансується Erasmus Plus.

01.08.2023 року проводила семінар «Школа мрій» , на якому ми практикували драму в навчанні, обговорювали питання, яким чином можна покращити систему освіти в Україні та дуже гарно проводили час разом. Мені дуже сподобалось, те що всі думки дітей були почуті, враховувалось абсолютно все. Було також неймовірно приємно, що у нас були гості з Вашингтона, округ Колумбія, які представляли Американський театральний фонд друзів Гданська, і з Гельсінкі, які представляли Marked і Kukunori – організації, що спеціалізуються на психічному здоров’ї та емоційній освіті молоді у Фінляндії.

Я особисто проводила такі ігри як гра-знайомство через потиск руки, гра-вампір, використання звичайних предметів неординарно, створення власної історії по одному слові від людини (спершу в парах а потім всі разом) та гра капцями, які допомогли як дітям так і дорослим почуватися більш вільно, відкрито та налаштуватися для подальшої співпраці. Адже важлива ціль драми побороти невпевненість та розкритись оточуючим нас людей.

Також ми створили власну історію з дітьми, як вони бачать школу майбутнього, тобто зіграли власну драму в навчанні. Під моєю відповідальністю було 6 українських дітей у віці від 11 до 15 років.  Ми обговорили всі побажання. При початку роботи діти захотіли розділитись на 2 групи, молодші створили свою історію напевно за хвилин 5. Пізніше, я також почула пропозиції від старшої групи. Ми вирішили їх скомбінувати, тому що коли ми об’єднали їх , наша драма була неперевершена.  А діти були задоволені ще більше що  у них виходить працювати разом. 

Суть нашої історії полягала в наступному: їхня школа мрій, це та, яка дає можливість подорожувати, порівнювати системи викладання та коштувати кухню різних країн. Ми втілили це в життя, розставили стільці як в літаку, у нас навіть був особистий капітан судна, який дуже старанно виконував свою роботу. Наша зупинка – це Париж. Одні діти грали вчителів, які приймали їх у Франції, а інші-учні. Ми прогулялись до Ейфелевої вежі (доречі вежею у нас слугувала одна дівчинка), провели урок та скоштували французьку їжу. Діти сильно увійшли в роль, розмовляли з акцентом, одягали берети та були неймовірно задоволені. Я також раділа разом з ними, тому що у нас вийшло створити те, що ми задумали.

Батьки дітей теж мали таке завдання. Головна мета  їхньої драми полягав в тому, щоб показати різницю ставлення  вчителя до учнів у Фінляндії та Україні. Першим була Українська історія, де домашнім завданням було створити з паперу 3 квіточки і в учня 2 штучки вийшло дуже гарно але одна трішки інакша. Наш вчитель звернув більше уваги на ту що гірша, показуючи, що ти молодець але міг би допрацювати і цю. Учень був дуже засмучений, не дивлячись на то, що 2 вийшло добре.

У Фінляндії все ж навпаки. Вчитель запитав як дитина себе почуває, що вона відчувала, коли створювала їх і критику висловлювала тільки сама дитина. Тобто фінляндські вчителі звертають свою увагу більше на почуття дітей а ніж на працю. Тому що учень старався, працював і все ж виконав завдання, для того його потрібно підтримати. Проте в Україні вийшло трошки інакше. 

Також батьками була створена ще одна історія-порівняння. Вона проходила наступним чином: урок почався, діти дуже не спокійні після перерви і ще взагалі не налаштовані на урок. Український вчитель запросив їх в клас намагався заспокоїти і навіть спробував підвищити голос, але це не допомогло. А ось фінляндський, коли покликав дітей, то у кожного  запитав як він себе почуває і який має настрій. А коли діти почали шуміти вчитель підійшов і запитав, як він може допомогти їм, щоб вони не заважали проводити урок. В  мініатюрі було дуже гарно показано різницю ставлення цих вчителів. І однозначно кращою була та, яка враховувала почуття дітей, намагалась допомогти відчувати себе добре та вчила відкритості.  Але я впевнена що ми обов’язково доопрацюємо це

Висновок. Провівши цей семінар, я отримала неоціненний досвід праці з дітьми та використання драми, як ідеального інструменту навчання підростаючого покоління і в майбутньому зможу це використовувати в своїй роботі. Дякую INNOCAMP PL та всім представникам за пред’явлену можливість взяти учать і попрацювати разом. Цей проєкт показав мені, яка ще довга дорога чекає Україну і скільки ще потрібно вдосконалювати. Проте я впевнена, що разом ми зможемо створити кращий світ для нашого підростаючого покоління у межах школи і не тільки. Я неймовірно задоволена цим семінаром і кожному хто був на ньому присутний.